Стели Месопотамії та Єгипту, Франції та Італії, менгіри Іспанії або Сардинії - ці та багато інших статуарних пам'яток давно стали багатоасоціативними символами для сучасних європейських знавців старовини. На жаль, існування на українській землі мегалітичних споруд з кам'яною скульптурою, близьких за часом та сакральним призначенням до всесвітньовідомих пам'яток, залишається надбанням вузького кола науковців. Певною мірою це пояснюється незначною кількістю опублікованих археологічних матеріалів, а також директивою радянських часів не висвітлювати давність та самобутність розвитку української культури, особливо її загальноєвропейські тенденції розвитку.
Кам'яні́ Баби або Боввани – монументальні кам'яні скульптури, які з'явилися на території сучасної України більше 6 тис. років тому. Кам'яні статуї або Баби поширені в степовій смузі Європи і Азії від Монголії до Німеччини. Сама назва «баба» тлумачиться з санскриту і означає: "душа", "предок", "батько", "старійшина". Але Кам'яні Баби не надмогильні пам’ятники — вони носили життєстверджуючий характер. Статуї мали приносити успіх, добробут, родючість. Стояли вони на святилищах, а часто біля родових насипів - курганів. Перед статуями були кам’яні вівтарі, де приносилися пожертви. Наші Предки вірили в безсмертя душі, і в основі їхнього поховального культу лежала ідея реінкарнації — нових народжень. Тому кам’яні статуї були вмістилищем душ предків. Після народження нового члена роду душа переселялася в немовля, а кам’яну статую розбивали і нерідко хоронили як людину. Інакше кажучи, Кам’яні Баби — це сховища душ. Уся кам’яна пластика на цьому побудована.
Немає коментарів:
Дописати коментар